Відділ з вивчення гіпоксичних станів:Головна
Відділ
з вивчення-
гіпоксичних станів
- Головна
- Історія
- Команда
- Напрямки досліджень
- Методи
- Наукове співробітництво
- Вибрані публікації та захищені дисертації
- Контакти
Що таке гіпоксія і чому цей стан має таке важливе значення? Гіпоксія — це патологічний стан, що характеризується недостатнім постачанням кисню до тканин організму або порушенням його утилізації клітинами. File:Holovna hip Виділяють кілька типів гіпоксії:
⦁ гіпоксична (зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі або в артеріальній крові);
⦁ гемічна (зменшення здатності крові переносити кисень, наприклад при анемії, карбоксигемоглобінемії);
⦁ циркуляторна (порушення кровообігу та транспорту кисню до тканин);
⦁ тканинна (зниження здатності клітин утилізувати кисень, зокрема при отруєнні ціанідами, мітохондріальних дисфункціях);
⦁ змішана (поєднання кількох механізмів).
Саме гіпоксія супроводжує величезну кількість хвороб: серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, серцева недостатність), респіраторні патології (хронічне обструктивне захворювання легень, пневмонія, набряк легень), анемії, інсульт, шокові стани, отруєння токсинами та метгемоглобінутворювачами.
Але, не зважаючи на роки досліджень, присвячених вивченню цієї патології, недостатньо вивченими залишаються молекулярні механізми адаптації клітин до хронічної гіпоксії, роль генетичних факторів у чутливості до кисневого дефіциту, взаємозв’язок між гіпоксією та канцерогенезом, а також оптимальні терапевтичні стратегії для корекції тканинної гіпоксії без побічних ефектів.
Тому фокусом наукових інтересів і досліджень нашого відділу є з’ясування механізмів розвитку гіпоксії та адаптації клітин до кисневого дефіциту, а також визначення ролі гіпоксії у перебігу патологічних процесів, зокрема таких як рак, серцево-судинні та нейродегенеративні захворювання, метаболічні порушення та інші.
Ми прагнемо зрозуміти, як зміни в клітинних сигнальних шляхах і метаболізмі під впливом гіпоксії позначаються на функціонуванні різних тканин та органів, формуючи характерні ознаки захворювань, і на основі цього виробити практично значимі рекомендації щодо можливого запобігання гіпоксії, зменшення її негативних наслідків, а також можливостей використання інтервальних гіпоксичних тренувань як терапевтичного впливу. Наші зусилля останніх років спрямовані на те, щоб на тваринних та клітинних моделях вивчати вплив гіпоксії за допомогою методів електрофізіології, флуоресцентної мікроскопії, молекулярної біології та імунохімії, роблячи вагомий внесок у розуміння її патофізіологічної ролі.
