Мойбенко Олексій Олексійович

Інститут Фізіології ім. Богомольця
Перейти до: навігація, пошук

З глибоким сумом сповіщаємо, що 8 травня 2015 р. пішов з життя видатний український вчений-патофізіолог, Президент Наукового товариства патофізіологів України, двічі лауреат Державної премії України, академік НАН України Олексій Олексійович Мойбенко

OOMM.jpg

Півстоліття із 83 років свого славетного життя Олексій Олексійович віддав науці, до останніх днів працюючи в Інституті фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, і створив наукову школу експериментальної кардіології та молекулярної патофізіології в Україні.

Дирекція Інституту, Вчена рада та співробітники висловлюють щире співчуття дружині, дочці, онукам та всій родині академіка Мойбенка. Світла пам’ять про Вчителя назавжди залишиться в наших серцях!

Прощання відбудеться 12 травня о 10.00 в Інституті фізіології ім.О.О.Богомольця (вул.Богомольця 4) та о 12.00 у великому конференц-залі НАН України (вул.Володимирська 55)


Moibenko.jpg

Академік Олексій Олексійович Мойбенко є завідувачем відділу експериментальної кардіології з 1974 р., а з 2007р. – завідуючий відділом загальної та молекулярної патофізіології. Він пройшов більш як 50-річний шлях вченого, дослідника-новатора і організатора науки.

О.О. Мойбенко – продовжувач родинної медичної династії. Він народився в м. Ростові на Дону в родині лікарів (батько – військовий лікар, мати – лікар-епідеміолог).

Після закінчення середньої школи в 1949 році О.О. Мойбенко протягом 4-х років навчався в Київському медичному інституті, а потім був мобілізований до лав Радянської армії та переведений на Військово-Медичний факультет Куйбишевського медичного інституту, який закінчив у 1955 році, отримавши диплом з відзнакою, та був нагороджений золотою медаллю. Після демобілізації з 1956 року почав працювати лікарем – науковим співробітником відділу патофізіології, а потім відділу клінічної хірургії Інституту клінічної медицини ім. М.Д. Стражеско, де набув значний практичний досвід як лікар-анестезіолог.

У 1964 році О.О. Мойбенко захистив кандидатську дисертацію на тему “Гемодинамічні відносини між великим та малим колами кровообігу при гострій артеріальній гіпертензії”, в якій було доведено суттєві відмінності в регуляції судинного тонусу артеріальних судин системи аорти та легеневої артерії, детально описані адренергічні реакції легеневих судин та зміни легеневого кровообігу при гіпертензіях гуморального та нейрогенного походження. В 1964 році він зарахований по конкурсу в науковий відділ Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР, в якому працює і в теперішній час, протягом більш як 40 років.

Вся наукова діяльність О.О. Мойбенка присвячена дослідженням питань щодо регуляції кровообігу в нормальних та патологічних умовах. Значним внеском О.О. Мойбенка в цю дуже актуальну проблему можна вважати детальні дослідження ролі рецепторного поля серця в рефлекторній регуляції кровообігу. Результати цього розділу наукової роботи О.О. Мойбенка були оформлені як докторська дисертація та монографія “Кардиогенные рефлексы и их роль в регуляции кровообращения” (Київ, “Наукова думка”, 1979 р.).

Другим важливим та результативним аспектом наукової роботи О.О. Мойбенка слід вважати дослідження механізмів імуногенних порушень діяльності серцево-судинної системи. Була розроблена нова методика імунного (цитотоксичного та анафілактичного) локального ураження серця (імуногенний інфаркт міокарда лівого шлуночка серця) та досліджені основні функціональні, біохімічні та морфологічні особливості цієї патології. Визначені головні механізми: ушкодження клітинних мембран з порушенням іонотранспортних процесів та деградацією фосфоліпідного бішару з активацією ліпоксигеназного та циклооксигеназного шляхів метаболізму арахідонової кислоти та посиленим утворенням лейкотрієнів та простаноїдів. Визначено роль лейкотрієнів в реалізації коронароконстрикторних реакцій та розширенні периферичних, особливо венозних судин, що є головною причиною імуногенного шоку. Вперше доведено можливість корекції такого шоку за допомогою блокаторів ліпоксигеназного та циклооксигеназного шляхів, що безумовно важливо з практичної точки зору.

Результатом цього напрямку наукової роботи є дві монографії О.О. Мойбенко “Цитотоксичні ураження серця та кардіогенний шок” (1975 р., співавтори – Г.М. Бутенко, М.М. Повжитков) та “Імуногенні порушення діяльності серцево-судинної системи” (1992 р. Співавтор – В.Ф. Сагач), докторські дисертації М.Ф. Сиротиної “Состояние капилярного русла при некоторых видах сосудистой патологии” (1977) та В.Ф. Сагача “Механизмы нарушений кардио- и гемодинамики имунного генеза” (1986), а також кандидатські дисертації Л.Ф. Попович (1980), В.Б. Павлюченко (1984), О.В. Шабловської (1984), Г.О. Чередніченко (1987) та Л.І. Квочіної (1996).

Академік О.О. Мойбенко приймає активну участь в підготовці наукових кадрів (6 докторів та 20 кандидатів наук), з 1992 року являється Президентом наукового товариства патофізіологів України, членом Ради Міжнародного товариства патофізіологів, членом редколегії “Фізіологічного журналу” (Київ), журналів “Серце та судини”, “Українського кардіологічного журналу” (Київ), “Патогенез” (Москва); він організатор чотирьох Конгресів (1996, 2000, 2004, 2008рр.) та чотирьох пленумів (1994, 1998, 2002, 2006рр.) Українського наукового товариства патофізіологів, двох Всесоюзних симпозіумів “Фізіологія та патофізіологія серця та коронарного кровообігу” (1983, 1987рр.), член спеціалізованої ради Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, член бюро відділення молекулярної біології, біохімії, експериментальної та клінічної фізіології НАН України, член Комітету по державним преміям по науці та техніці при Кабінеті Міністрів України. О.О. Мойбенко – автор та співавтор більш як 400 наукових публікацій, 4 монографій, має 10 патентів України та Росії.

Особисті інструменти
Навігація
societies
additional
Перегляди
Простори назв
Варіанти
Інструменти
Дії