Відділ клінічної фізіології сполучної тканини:Історія

Поточна версія на 22:32, 4 жовтня 2025

ВІДДЛІУ - 50 РОКІВ!

- В 1974 р. в Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця був заснований відділ фізіології дихання, керівником якого був призначений доктор медичних наук В. Я. Березовський.

Березовський В.Я.

- В 1987 р. відділ був перейменований у відділ клінічної патофізіології.

- В 2017 р. відділ отримав теперішню назву, а його керівником був обраний за конкурсом д.м.н. Левашов М.І.

Левашов М.І.

- З 2022 р. відділ очолює д.м.н. Портніченко В.І.

Завідувач відділу клінічної фізіології сполучної тканини Д.м.н., Портніченко В.І.

Багато років діяльність відділу була пов’язана з доктором медичних наук, професором, академіком та віцепрезидентом Міжнародної академії проблем гіпоксії, куратором проблеми “Космічна медицина” Національного космічного агентства України, лауреатом премії Президії АН УРСР, заслуженим діячем науки і техніки України, лауреатом Державної премії України, премії ім. О.О. Богомольця, кавалером ордена князя Ярослава Мудрого V ступеню Вадимом Якимовичем Березовським. Під його керівництвом головні напрямки роботи відділу були пов'язані з дослідженнями фізіологічних та патофізіологічних механізмів розвитку "хвороб цивілізації", пошуком шляхів їх запобігання та немедикаментозного лікування.

У відділі вперше в Україні був використаний електрохімічний метод вимірювання напруження кисню в живих тканинах лабораторних тварин і людини. Проф. В.Я. Березовським було розроблено та впроваджені нова технологія калібрування індикаторного електроду, методику стабілізації його активної поверхні у біологічних середовищах та засоби запобігання каталітичного виділення водню при роботі у кислому середовищі. Був розроблений и впроваджений у виробництво перший у СРСР прилад для вимірювань напруження кисню у тканинах - «Окситензометр», відзначений премією Президії АН УРСР.

Для з’ясування співвідношення вроджених і набутих у процесі онтогенезу особливостей реакцій на гіпоксію співробітниками відділу було склаено реєстр моно- та дизиготних близнюків м. Києва, проведено їх обстеження на рівні моря та в умовах високогір›я. Ці дослідження показали, що для більшості показників генетичнo зумовлені риси реактивності дихальної та серцево-судинної систем відіграють домінуючу роль. У 1988 році Серебровською Татьяною Вікторовною була захищена докторська дисертація «Особенности индивидуальной адаптации человека к гипоксии в зависимости от реактивности системы дыхания».

Шляхом модифікації біологічних мембран аліментарною депривацією та біологічними добавками показано значення структури клітинних мембран у регуляції кисневого забезпечення тканин. Роботи з вивчення фізіологічної ролі поверхнево-активних речовин легких та біологічних властивостей сурфакантів дозволили встановити роль цих речовин у процесах транспорту кисню в організмі. Завдяки розробки та створенню приладу «Сурфактометр» з’явилась можливість кількісних визначень активності сурфактантів. Результати цих досліджень опубліковані в монографії "Поверхнево-активні речовини легені" (1982) та збірнику наукових праць "Сурфаканти легені в нормі та патології" (1983).

На підставі проведених співробітниками відділу експериментальних та клінічних досліджень було визначено основні межі між фізіологічними та патологічними реакціями організму. Встановлено, що зниження парціального тиску кисню в середовищі є одним з універсальних адаптогенів. Було сформулювано положення про наявність двох діаметрально протилежних за ефектом дії типів кисневої депривації: саногенної гіпоксії, що сприяє здоров’ю та довголіттю людини, і патогенної гіпоксії, яка здатна зашкодити його здоров’ю. Використовуючи сучасні мембранні технології та ефект «молекулярного сита», були створені генератори гіпоксичної суміші і прилади, які імітували штучне гірське повітря і були здатні забезпечувати індивідуальне дозування нормобаричної саногенної гіпоксії. Впровадження приладів типу «Оротрон» та «Борей» в медичну практику підтвердило їх високу ефективність. Результати цього циклу робіт узагальнено в монографіях «Физиологические механизмы саногенных эффектов горного климата» (1988), «Введение в оротерапию» (1998, друге видання 2002) та “Природная и инструментальная оротерапия” (2012). Експериментальна перевірка цієї концепції була здійснена у гірських та лабораторних умовах шляхом моделювання гіпоксичних станів у барокамерах (гіпобарична гіпоксія) з відповідним дозуванням ступеня та тривалості переривчастої гіпоксії. Прямим полярографічним методом було досліджено напругу кисню в тканинах та інтенсивність клітинного дихання. Ці дані у сполученні з дослідженнями у клінічних установах м. Києва лягли в основу монографії «Напряжение кислорода в тканях животных и человека, а її автор - завідуючий відділу В.Я.Березовський був удостоєний Премії ім. О.О. Богомольця.

На підставі цих досліджень, у відділі розроблено нову медичну технологію інструментальної оротерапії та створено прилади для її використання у клінічній практиці. Це перша у світі лікувально-профілактична установка штучного гірського клімату "Оротрон-1" та індивідуальний апарат штучного гірського повітря "Борей". Пріоритетність розробок була підтверджена 5 авторськими свідоцтвами та патентами на винахід. Лише за перші 10 років експлуатації установки "Оротрон-1" у лікарні для вчених НАН України в ній пройшли курс лікування та реабілітації понад 2600 осіб із різними захворюваннями, у тому числі ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Було відпущено понад 38 000 індивідуальних сеансів оротерапії. Надалі установки "Оротрон" нового покоління були створені у санаторії-профілакторії комбінату "Запоріжсталь" (м. Запоріжжя), науково-медичному об'єднанні корпорації "Київміськбуд" (м. Київ). Впродовж багатьох років відділ плідно співпрацював із футбольним клубом "Динамо" (Київ). Результатом цієї співпраці стала розробка медичної технології реабілітації висококваліфікованих футболістів в умовах штучного гірського клімату. Ця технологія була успішно використана у комплексі лікувально-реабілітаційних заходів за участю провідних футболістів ФК «Динамо». З цією метою на навчально-тренувальній базі ФК «Динамо» у Кончі-Заспі (м. Київ) було створено камеру штучного гірського клімату "Оротрон" нового покоління. При створенні камери були використані передові технології мембранного поділу газів та підтримання заданих параметрів мікроклімату в замкнутих приміщеннях обмеженого об'єму.

Реабілітація у камері штучного гірського клімату "Оротрон-1" футболістів ФК "Динамо" (Київ). Зліва направо: д.м.н. Левашов М.І., футболісти: Хацкевич О., Шкапенко П., Ващук В.

За результатами цієї роботи були підготовлені та опубліковані методичні рекомендації МОЗ України "Технологія підвищення резистентності організму за допомогою гіпоксітерапії " (К., 2000) та видано друге видання монографії "Введення в оротерапію" (Березовський В.А., Левашов М.І. - К. - 2000).

Професор В.Я.Березовський спілкується з пацієнтами під час сеансу лікування в установці штучного гірського клімату "Оротрон-1"

Під керівництвом д.м.н., професора В.Я. Березовського у відділу клінічної патофізіології було створено експериментальний зразок лікувально-профілактичної інфрачервоної термокамери. Проведено спільно з інститутом нефрології АМН України клініко-експериментальні дослідження впливу інфрачервоного опромінення на стан практично здорових людей та хворих на хронічний пієлонефрит встановили, що поєднання медикаментозного та біофізичного методів лікування підвищує ефективність та скорочує терміни одужання хворих.

Новим кроком у розвитку немедикаментозних методів профілактики та терапії багатьох захворювань була розробка кохлеарної галокамери. Результати клінічної апробації показали, що сеанси оздоровлення виявляють високу ефективність галотерапії при реабілітації пацієнтів з донозологічними формами захворювань за наявності синдрому хронічної перевтоми, гіпертензивних реакцій, гіперсекреторних форм хронічних бронхітів. За даними цих досліджень підготовлено та опубліковано методичні рекомендації щодо застосування галотерапії у закладах санаторно-лікувального типу: "Застосування соляних камер у оздоровчих та лікувальних закладах" (Березовський В.А., Горбань О.М., Лобода Т.М. - До ., 2003).

Сеанс переривчастої нормобаричної гіпоксітерапії на апараті «Борей»

У 2012 р. за результатами загальноакадемічного конкурсу науково-технічних проектів наукових установ НАН України відділ виконав інноваційний проект «Розробка та створення біоімпедансного апарату для неінвазивної діагностики стану кісткової тканини людини «Остеотест». Було розроблено технологію та створено перший в Україні тричастотний біоімпедансний апарат «Остеотест». Безумовні переваги розробленої технології є її неінвазивність та безпечність для пацієнтів та медперсоналу; висока точність та швидкість вимірювань в різних режимах роботи; можливість використання у скрінінгових дослідженнях, клінічних та амбулаторних умовах.

Оздоровчий курс терапії дітей з рекурентними респіраторними інфекціями у галокамері кохлеарного типу.

У відділі також було розроблено та створено низку нових оригінальних приладів для біофізичної медицини, а саме: апарат для акустичного ендовібромасажу органів дихання "Еол", аероіонізатор повітря "Іон-101", апарат для локальної аероіонотерапії "Локіон", пристрій для визначення електричних параметрів видихуваного повітря, апарат акустично модульованої магнітотерапії "АММТ-1” та ін. Пріоритетність цих розробок підтверджено 14 патентами на винаходи та промзразки. Багато з них знайшли застосування в наукових дослідженнях та клінічній практиці та неодноразово демонструвалися на міських, всеукраїнських, міжнародних виставках та були нагороджені почесними дипломами. Дві розробки відділу "Біоімпедансній апарат для неінвазівної діагностики стану кісткової тканини людини" Остеотест" i "Магніто-терапевтичний апарат для генерації акустично-модульованого електромагнітного поля" були представлені на Міжнародній виставці "Ukraine science and high-tech" (June 14-17, 2015. Washington), де вони отримали високу оцінку фахівців.

Співробітники відділу – учасники Міжнародної медичної виставки «Охорона здоров'я» (д.м.н. проф. Березовський В.Я., д.м.н. Левашов М.І., д.б.н. Літовка І.Г., асп. Левашов О.М., пров. інженер Сафонов С.Л.).

Початок космічної ери і перші орбітальні польоти людини показали, що невагомість істотно впливає на метаболізм кальцію та ремоделювання кісткової тканини. Використовуючи спеціальні режими переривчастої нормобаричної гіпоксії, В.Я. Березовський та співробітники відділу клінічної патофізіології довели, що преадаптація в межах саногенної гіпоксії здатна гальмувати розвиток остеопенії бездіяльності. Ці результати відображено в монографії «Органический матрикс в адаптации и ремоделировании костной ткани (2014).

Протягом багатьох років д.м.н., професор Березовський В.Я був куратором проблеми "Космічна медицина" Національного космічного агентства України. На замовлення Національного космічного агентства України співробітниками відділу розроблено регламент клінічного обстеження та відбору кандидатів у космонавти, обґрунтовано та деталізовано конкретні режими передпольотної підготовки та післяпольотної реабілітації учасників орбітальних експедицій . Здійснено медичний супровід спільної українсько-американської програми космічного польоту на БТКК «Колумбія» місії «STS-87», в якому брав участь перший космонавт незалежної України – Леонід Каденюк та його дублер Я. Пустовий. За успішне виконання цього завдання керівник відділу В.Я. Березовський був нагороджений почесним званням Заслуженого діяча науки та техніки України. У цей період у відділі також проводилися експериментальні дослідження щодо вивчення впливу мікрогравітації на стан кісткової тканини. Були розроблені експериментальні моделі гіпокінезії та розвантаження задніх кінцівок у лабораторних щурів. У 2003-2004 р. відділ отримав міжнародний грант Science & Technology Ctnter in Ukraine на виконання проекту “Дослідити вплив мікрогравітації на кісткову тканину та профілактичну дію газових сумішей зі зниженим вмістом кислорода на розвиток остеопенії”. У 2006 році Ірина Георгіївна Литовка захистила дисертацію на здобуття ступеню доктора біологічних наук за темою: «Адаптивна перебудова кісткової тканини при дефіциті навантаження та механізм її відновлення під впливом дозованої гіпоксичної стимуляції»

Зав. відділу д.м.н. , професор Березовський В.Я., перший космонавт незалежної України – Каденюк Л.К., зав. лабораторією оротерпії, д.м.н. Левашов М.І.

В останні роки Вадим Якимович запропонував нову, валеологічну класифікацію гіпоксії, розмежувавши її варіанти за ефектом біологічної дії на індиферентну, саногенну, патогенну та абіогенну форми. На відміну від традиційно укоріненої точки зору про гіпоксію як головну причину патології, вважав, що початкова фаза дозованої нормобаричної гіпоксії стимулює фізіологічну регенерацію, розгальмовує “сплячі”, неактивні гени, активує синтез білків-ферментів з високою афінністю до кисню та забезпечує преадаптацію організму людини до несприятливих умов існування, підвищує його неспецифічну резистентність. Природну оротерапію гірським кліматом Карпат варто ширше використовувати для запобігання розвитку легеневих та серцево-судинних захворювань. Інструментальну оротерапію штучним гірським повітрям доцільно застосовувати як допоміжний лікувальний прийом, який прискорює реабілітацію юних пацієнтів, що страждають на дитячий церебральний параліч. Впровадження цієї технології забезпечує достатньо високу ефективність, що сягає 70−85%. Професор Березовський активно співпра- цював з Інститутом високогірної медицини Болівії, Європейським Центром гіпокситерапії, Міжнародною академією проблем гіпоксії.

У відділі клінічної патофізіології кожні 2-3 роки проводилися Міжнародні симпозіуми “Актуальні проблеми біофізичної медицини” (1998, 2000, 2002, 2004, 2007, 2009, 2012, 2014, 2016, 2018). Протягом останніх років в Україні значно поширилися серцево-судинні, онкологічні, бронхо-легеневі та алергічні захворювання. На думку медиків та екологів це пов’язано з погіршенням умов повсякденного життя населення, негативними впливами забруднення середовища тощо. У зв’язку з цим перед фізіологами і лікарями виникає нагальне завдання – пошук інноваційних шляхів збереження здоров’я та працездатності людини, тривалості його активного життя. Одним із можливих шляхів досягнення цієї мети є розвиток нового лікувально-профілактичного напрямку – біофізичної медицини. Особливість її полягає у відновленні функціональних резервів організму, здатних протидіяти біосоціальним негараздам найширшим застосуванням нефармакологічних засобів. Альтернативним напрямком поліпшення резистентності організму може бути використання саногенних натуральних та інструментальних біофізичних методів ранньої корекції донозологічних та патологічних станів організму.

У роботі симпозіуму брали участь науковці 11 країн, які у своїх доповідях розглядали загальні підходи до оцінки рівня здоров’я людини, новітні принципи і заходи діагностики початкових форм патології. Деякі засідання симпозіуму було присвячено розгляду теоретичних та практичних аспектів впливу факторів середовища на організм людини і тварин; інноваційним біофізичним методам діагностики і лікування в клінічній медицині; біофізичним технологіям у валеології, спортивній та космічній медицині; впливу космічної погоди на здоров’я людини. Ряд доповідей висвітлювали суто інженерні проблеми апаратури і технічних пристроїв для профілактики та лікування хвороб цивілізації. Особлива увага приділялася проблемам захисту біологічних систем від кисневого стресу за допомогою природних лікувальних факторів гірського клімату, кліматичних курортів, інструментальних методів відтворення здорового навколишнього середовища.

Було розглянуто нову парадигму медицини, в основі якої лежить недостатньо вивчена проблема дуалістичної природи води, структурна основа якої входить як до первинних форм життя, так і до сучасних видів рослин, тварин і людини. Обговорено фізико-хімічні основи використання структурно упорядкованих зразків води та інструментальні можливості управління її окисно-відновлювальними властивостями. Низку доповідей було присвячено проблемам фізіологічних механізмів природного антиоксидантного захисту, створенням препаратів, здатних посилювати її міцність та біологічні ефекти.

Наявність серед учасників симпозіуму фізиків-теоретиків, хіміків, біохіміків та біофізиків, спеціалістів із розробки та створення сучасної електронної апаратури, біологів, фізіологів, патофізіологів, спеціалістів клінічної медицини і представників нового напрямку в науці – синергетики, дало змогу всебічно розглянути як теоретичні, так і практичні аспекти проблеми біофізичної медицини. В її задачі входить детальне обстеження здорової людини, оцінка ступеня його здоров’я, розробка заходів збереження природної резистентності організму до несприятливого впливу навколишнього середовища, профілактика і виявлення ранніх форм патології, створення новітніх методів та інструментів фізичної діагностики біологічних систем, розробка напрямків і способів корекції рівня здоров’я людини.

У рамках роботи симпозіуму проводилися виставки принципово нових приладів, у тому числі для діагностики стану кровопостачання міокарда (Медичний центр "Doctor Vera", Київ), ультразвукової еластографії м’яких тканин для виявлення первинних ознак їх ущільнення («Радмир» ДППАО «АОНИИРИ», Харків). Демонструвалася апаратура для лікування бронхо-легеневих хвороб в тому числі інструментальної оротерапії (ДП ”Науково-дослідний медико-інженерний центр «НОРТ» НАН України (Київ), що базується на мембранних технологіях «молекулярного сита» і газопреференції.

Сагач В.Ф., член-кор. НАН України, член оргкомітету симпозіуму, Літовка І.Г., д.б.н., відповідальний секретар оргкомітету

Магура І.С., академік НАН України, член оргкомітету симпозіуму Мойбенко О.О., академік НАН України, член оргкомітету симпозіуму

Фото учасників симпозіуму: проф.Березовський В.Я., проф.Покорський М. (Польща), д.б.н., Літовка І.Г., доктор Скалія М. (Італія), проф..Валензі В. (Швейцарія), Сперіні М. (Італія), к.б.н. Янко Р.В., д.м.н. Левашов М.І.

Список дисертантів відділу

Драч Анатолий Сергеевич, 1975 К.м.н. «Импульсная активность синусного и блуждающего нервов при асфикции»

Сушко Борис Степанович, 1976 К.м.н. «Особенности транспорта кислорода через оболочку социта»

Полишко Владимир Константинович, 1976 К.м.н. «Газы крови и кислородный баланс тканей при ревматических заболеваниях сердца»

Носарь Валентина Ивановна, 1977 К.б.н. «О внутривидовых вариациях устойчивости к гипоксии и их связи с возрастом и типом высшей нервной деятельности животного»

Серебровская Татьяна Викторовна, 1978 К.б.н. «Возрастные особенности внешнего дыхания и газового обмена организма при изменении содержания кислорода во вдыхаемом воздухе»

Горчаков Владимир Юрьевич, 1979 К.б.н. «Изменение поверхностно-активных свойств сурфактантов легкого при гипоксии и гипероксии»

Козинец Георгий Павлович, 1979 К.м.н. «Диагностика и лечение кислородной недостаточности при ожоговой септокотоксемии»

Енокян Сергей Георгиевич, 1980 К.м.н. «Особенности кислородного снабжения почечной паренхимы в условиях нормы и при некоторых формах патологии»

Коваленко Татьяна Николаевна, 1984 К.б.н. «Состояние аэрогематического барьера легких в условиях нормальной и измененной газовой среды у крыс разного возраста»

Липский Петр Юзефович, 1985 К.б.н. «Анализ вариабельности физиологических показателей дыхания у и кровообращения у близнецов»

Горчакова Людмила Анатольевна, 1987 К.б.н. «Митохондриальное и микросомальное окисление печени высоко- и низкоустойчивых к острой гипоксии крыс»

Палагина Марина Всеволодовна, 1988 К.б.н. «Биохимическая и морфологическая характеристика сурфактантной системы легких при воздействии ионизирующего излучения»

Серебровская Татьяна Викторовна, 1988 Д.б.н. «Особенности индивидуальной адаптации человека к гипоксии в зависимости от реактивности системы дыхания»

Говоруха Татьяна Николаевна, 1990 К.б.н. «Исследования особенностей влияния инертных газов (гелия и аргона) на тканевое дыхание»

Хасабова Ирина Анатольевна, 1990 К.б.н. «Физиологические и индуцированные изменения поверхностной активности и фосфолипидного состава сурфактантов легкого»

Мельник Татьяна Александровна, 1990 К.б.н. «Физиологическая активность гидрирующей карбоангидразы при различных парциальных давлениях кислорода»

Сидоренко Людмила Валентиновна, 1991 К.м.н. «Тепловой режим кожи при нарушении вегетативной регуляции сосудистого тонуса (по данным ИК-томографии)»

Левашов Михайло Іванович, 1994 Д.м.н. «Респіраторні та геодинамічні механізми саногенної дії штучного гірського клімату»

Літовка Ірина Георгіївна, 1994 К.б.н. «Вплив харчових білків на вміст холестерину у крові та тканинах»

Степанов Олег Геннадиевич, 1994 К.м.н. «Влияние прерывистой нормобарической гипоксии и состояние гепатобилиарной системы»

Волобуєв Михайло Іванович, 1999 К.м.н. «Працездатність людини в умовах тренування диханням штучним гірським повітрям»

Строкіна Ірина Геннадіївна, 2000 К.б.н. «Комбінований вплив дозованої нормобаричної гіпоксії та фармакологічних препаратів на кисло утворюючу функцію шлунку»

Чака Елена Георгиевна, 2002 К.б.н. «Изменение биофизических свойств костной ткани после разгрузки и ограничения поступления кислорода»

Літовка Ірина Георгіївна, 2006 Д.б.н. «Адаптивна перебудова кісткової тканини при дефіциті навантаження та механізм її відновлення під впливом дозованої гіпоксичної стимуляції»

Левашов Олег Михайлович, 2008 К.м.н. «Вплив гіпокінезії на біоелектричні властивості кістки»

Яценко Катерина Валеріївна, 2010 К.б.н. «Вплив переривчастої нормо баричної гіпоксії на стан центральної нервової системи мозкового кровообігу у дітей з патологією центральної нервової системи»

Янко Роман Васильович, 2010 К.б.н. «Вплив дозованої кисневої та аліментарної депривації на фізіологічну регенерації перенхіми печінки»

Заморська Тетяна Михайлівна, 2012 К.б.н. «Дослідження впливу екзогенного мелатоніну та зміненого парціального тиску кисню на показники ремоделювання кісткової тканини»

Плотнікова Лідія Миколаївна, 2015 К.б.н. «Вплив парціального тиску кисню та донора сірководню на проліферацію соматичних клітин людини лінії 4Вl»

Лісуха Любов Михайлівна, 2017 К.м.н. Вплив переривчастої нормо баричної гіпоксії на соматовегетативний статус дітей , які проживають на радіоактивно забруднених територіях.

Завгородній Микола Олегович, 2024 Доктор філософії біологія, Перебудова зовнішнього дихання і енергетичного метаболізму у щурів при гіпоксії та інсулінорезистентності